ЦАП ТА БАРАН



Категории Iван Нечуй-Левицький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Раз зимою по мiстечку ходить баран та збирає стебла сiна, що порозтрушувалось з возiв. На жидiвському ­анку лежить цап та грiється на сонцi. Цап углядiв барана i давай глузувати та смiятись з нього. — Гей ти, опудало-мужичище! Вдягся в кожушище та насилу повертаєшся, як той медвiдь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в куценькому сурдутi. — Менi добре i в кожусi, дарма що я опудало,- каже баран. — А дивись, баране, який я гарний в сурдутi та як менi легко танцювати,-каже цап та скiк з мiсця; пiднявся на заднi лапи, переднi задер вгору та мах на один бiк головою! круть на другий бiк рогами! верть хвостиком! загнув шию дугою, ще й борiдкою потряс. Баран витрiщив очi на цапа та й каже: — Почекай лишень, ось прийде вечiр та вдарить мороз, тодi побачимо, хто з нас кращий. Сонце зайшло. На небi стали червонi стовпи. Мороз такий потис, що тiлько держись; як дмухнув вiтер, лiд затрiщав, неначе хто з рушницi вистрiлив; аж дерево в лiсi залущало. Дмухнув мороз на барана, барановi байдуже: тепло йому в кожусi. Як вджи­не мороз цапа, мiй цап аж пiдскочив, неначе його хто окропом обпарив. — Гей лапище-мужичище!- кричить цап до барана.- Скидай швидше кожух, нехай я трохи погрiюсь. — Чи то ж можна, щоб такий пан вдягся в простий кожух!- каже баран. Тодi цап давай уже просити барана: — Ой братчику, баранчику, голубчику! Не видержу, бо вже дуже дошкуляє; так тебе неначе ножами рiже та голками шпигає в шкiру. Дай, я хоч притулюсь до твого кожуха та хоч боки нагрiю. — Та йди вже, чванько, грiйся!-каже баран.-Я знаю, що не з добра сурдутовий пан у жупанi ходить, бо свити не має. Та се, бач, не першина, що сурдут коло кожуха боки грiє.
ЦАП ТА БАРАН